Чи належать якісь пільги вагітним на роботі? Чи можуть звільнити вагітну жінку з роботи, чи можуть вагітній знизити зарплату або скоротити матір у декреті? До якого місяця можна працювати вагітним і хто вирішує, коли майбутній матері йти у декрет – вона сама чи роботодавець? Відповіді на ці питання позначені в Конституції, а також у зведенні правил, що регламентують трудові відносини між роботодавцями та найманими працівниками.

Трудові права вагітних України захищаються законодавством. Конституція закликає створювати умови, сприятливі для поєднання материнства та трудової діяльності, надавати підтримку вагітним та матерям у вигляді оплачуваної відпустки, різних пільг. Але щоб грамотно користуватися своїми правами, спочатку потрібно вивчити закон про права вагітних і матерів.

Трудові права вагітних: влаштовуємось на роботу за законом

Попри те, що вітчизняне законодавство передбачає привілеї для вагітних у питаннях, пов’язаних з роботою, проте багато жінок у становищі та матері дітей віком до 3 років стикаються з відмовою прийняти їх на роботу. У такому разі жінка має право вимагати від потенційного роботодавця письмову відповідь, у якій той чітко доводить причину своєї відмови. А вже маючи на руках письмову відповідь, можна скористатися послугами юристів та вирушити до суду для відстоювання своїх прав як матері.

Права вагітних жінок дозволяють не повідомляти про своє становище під час працевлаштування. Крім того, враховуючи трудове законодавство, вагітні та матері оформляються одразу до штату, а не приймаються на так званий випробувальний термін. Це право прописане у ст. 26 Трудового кодексу.

Робочий режим вагітних та матерів: що говорить Трудовий кодекс?

Регламентується законом та трудовий режим матерів, а також робота під час вагітності (Трудовий кодекс, стаття 176). Жінкам у положені та з малюками законодавство дає право на особливий робочий графік. Наприклад, мати дитини до 3 років не має працювати:

• понаднормово;
• у вихідні;
• у нічну зміну;
• у режимі відрядження.

Існують і трудові пільги для вагітних. Майбутня мати має право вимагати, щоб їй полегшили умови праці (якщо для цього є медичні показання), зокрема:

• скоротили інтенсивність праці;
• знизили норми виробітку;
• перевели на виконання більш легкої роботи;
• перевели в обстановку, де виключені несприятливі фактори, що могли б завадити здоровому перебігу вагітності.

При цьому розмір заробітної плати має бути без змін.
Питання оплати праці регламентовано і матерів, які працюють. Зокрема, трудові права самотньої матері, прописані у ст. 184 Трудового кодексу, передбачають, що жінці з дитиною до 14 років або яка має інвалідність не можна зменшувати зарплату.

Чи можна розраховувати на скорочення робочого дня?

Трудове право регламентує робочий день вагітних в Україні, а також матерів із дітьми до 14 років або дітьми-інвалідами. Трудові пільги вагітним жінкам та матерям у вигляді коротшого робочого дня передбачені ст. 65 Трудового кодексу.

Відповідно до законодавства, якщо мати чи жінка при надії просить, щоб її перевели на режим неповного робочого дня або неповного тижня, роботодавець не може відмовити. У такому разі оплата праці вагітної або матері визначається відповідно до вироблення або відпрацьованого часу.

Однак у багатьох ситуаціях послаблення для вагітних на роботі (як і для матерів малюків) виявляються переведенням на чверть або половину ставки, а не на неповний робочий день. У такому разі обсяг трудових прав жінки не обмежується, вона може брати відпустку на той самий термін, що й інші працівники, користуватися правами, які передбачає трудове законодавство.

Чи можуть вагітну звільнити з роботи?

Звільнення вагітних в Україні заборонено законом. Трудове законодавство для вагітних надає особливу пільгу, що дозволяє зберегти місце роботи. Так, у ч. 3 ст. 184 Трудового кодексу України йдеться, що звільнення вагітних жінок неможливе з ініціативи керівника. Виняток – ситуації, коли фірму ліквідують. Але навіть у такому разі трудові права майбутньої матері захищені законом – роботодавець має надати жінці допомогу у вигляді нової роботи.

Аналогічні трудові пільги належать і матерям-одиначкам, жінкам з малюками до 3 років або дітьми до 6-ти років, які потребують домашнього догляду. Недотримання цієї норми є незаконним і загрожує роботодавцем юридичними проблемами. Якщо жінка зіткнулася із ситуацією, коли роботодавець порушує її трудові права, вона може звернутися за допомогою до суду.

Трудове законодавство вагітним та матерям дає право звільнятися за власним бажанням. При цьому вони не зобов’язані відпрацьовувати ще два тижні, як це передбачено для співробітників з інших соціальних груп.

Права на відпустку: на що можуть розраховувати вагітні та матері?

Які пільги трудове право надає матерям та вагітним у плані відпустки? Відповідно до п. 4 ст. 4 ЗУ 504, який регламентує процедуру надання відпусток працівникам різних сфер, прописано права та пільги вагітних, а також матерів на отримання соціальних відпусток.

Зокрема, жінки мають право на відпустку у зв’язку із такими ситуаціями:

• вагітність і пологи – він же «декретний», який оплачується, щоб його отримати, необхідний медичний висновок, триває 126 днів, з яких 70 припадають на період до пологів, а 56 – після, у разі народження двійнят або більшої кількості дітей, а також якщо пологи пройшли з ускладненнями, оплачувана відпустка продовжується до 140 днів;
• догляд за малюком до 3 років — у цей період виплачується фінансова допомога органами соціального забезпечення, трудові права дозволяють мамі протягом цього терміну кілька разів переривати відпустку та повертатися на роботу;
• догляд за сином або донькою до 6 років – не оплачується, цей час не додається до трудового стажу, але захист прав матерів дозволяє жінці на цей час зберегти за собою посаду, відпустку можна взяти, пред’явивши медичний висновок про те, що дитина потребує спеціального догляду;
• усиновлення – трудові права матерів дозволяють отримати одноразову відпустку на 56 календарних днів при усиновленні дитини, якщо дітей двоє або більше, цей період збільшується до 70 днів, який оплачується, але можна оформляти лише протягом перших 3 місяців після дати усиновлення;
• додатковий за наявності малолітніх дітей – самотні матері та усиновлювачі, батьки, які мають 2 або більше дітей до 15-річного віку, дитина-інвалід до 18 років, можуть отримати до основної відпустки плюс 10-17 календарних днів (залежно від обставин).

При цьому на період будь-якої відпустки діє захист прав вагітних жінок, а також заборона на звільнення матері, доки вона перебуває у декретній відпустці.

Редакторка статті: Марина Марченко, юристка, голова та співзасновниця ГО “Лада”.