Жінкам не потрібно «рекламувати материнство». Натомість важливо створювати умови, у яких вони знатимуть: материнство можна поєднувати з іншими життєвими ролями. Йдеться про реальну участь партнера у догляді за дитиною, підтримку з боку держави й громади та поважне ставлення суспільства — без осуду й нав’язаних очікувань.

Про це співзасновниця та голова «Генерації матерів Лада» Марина Марченко говорила під час подкасту «Почуті по суті» від Центру спільних дій. Розмова була присвячена демографічній стратегії, материнству та тому, чому питання народжуваності варто обговорювати не мовою тиску, а мовою рішень.

Демографічна політика без примусу

На думку Марини Марченко, будь-які ініціативи «задля подолання демографічної кризи» не мають будуватися навколо тиску на жінок чи «спонукання до народжуваності». Фокус має бути на усуненні бар’єрів, які заважають людям ухвалювати рішення про дітей, і на підтримці тих, хто обирає шлях батьківства.

Важливо також враховувати, що демографічна криза в Україні існувала ще до повномасштабного вторгнення. І лише фінансовими виплатами її не вирішити. Однією з ключових причин відкладеного материнства є страх жінок втратити соціальну активність, економічну незалежність і можливості професійної реалізації.

Соціальна ізоляція і щоденні бар’єри

За результатами дослідження «Генерації матерів Лада» жінки часто опиняються в соціальній ізоляції. Серед основних причин — некомфортна інфраструктура для пересування з дітьми та нетолерантне ставлення з боку суспільства.

Одна з практичних рекомендацій громадам і місцевій владі — буквально пройти типовий маршрут із дитячим візочком: від під’їзду до кав’ярні, у громадському транспорті, в лікарні, на верхні поверхи будинків без ліфта. Саме такий досвід дозволяє побачити фізичні бар’єри, які залишаються непомітними в кабінетах.

Материнство не має перетворюватися на «простір геройства», де мама змушена пишатися тим, що самотужки долає сходи з візочком. Доступ до послуг і можливість пересування мають бути простими й гідними — і для мам, і для татів із дитиною. Припарковані авто на тротуарах, високі сходи, недоступний транспорт змушують родини або ізолюватися, або постійно просити про допомогу.

Фінансова підтримка — важливий, але не єдиний інструмент

Посилення фінансової підтримки сімей із дітьми є важливим і позитивним сигналом, особливо у воєнний час. Фінансову допомогу не варто знецінювати, навіть якщо паралельно потрібні інші сервіси та інфраструктурні рішення.

Водночас важливо чесно комунікувати правові межі: закон не має зворотної сили, і виплати у зв’язку з народженням дитини не можуть поширюватися на минулі роки. Це викликає емоції у жінок, які народили під час війни, однак у такій ситуації варто зосереджуватися на доступних програмах і послугах — зокрема яслах, групах догляду, пакунку школяра та інших формах підтримки родин.

Партнерство замість ролі «єдиної доглядальниці»

 Україна поступово відходить від уявлення, що мама — єдина людина, відповідальна за догляд за дитиною. Чоловіки отримали право на декретну відпустку та 14 днів відпустки після народження дитини. За даними досліджень, понад половина татів перебувають поруч у післяпологовий період, що є важливим кроком до партнерської моделі сім’ї.

Водночас професійній реалізації жінок продовжують заважати нормативні бар’єри та так звані «пільги» за материнство, які часто мають зворотний ефект. Роботодавці неохоче наймають жінок із малими дітьми. Тому оновлення трудового законодавства в цій частині є необхідною умовою для поєднання материнства, стабільної зайнятості та професійного зростання.

Що можуть зробити держава і громади

Серед ключових рішень Марина Марченко називає розподіл відповідальності за догляд за дітьми між родинами, громадами та державою. Йдеться про розвиток доступних, якісних і безпечних садочків, ясел і груп продовженого дня з урахуванням різних потреб родин. Такий догляд має бути не формальним, а справді доступним і гідним.

Говорити про демографію неможливо без ширшої розмови про права, гідність, безбар’єрність і рівні можливості. Саме ці умови формують відчуття безпеки та підтримки — і створюють простір для усвідомлених рішень про батьківство.