Економічна відбудова України неможлива без участі жінок. Але сьогодні тисячі з них залишаються поза ринком праці не через брак компетенцій чи мотивації, а через системну невидимість доглядової праці. Йдеться про щоденну турботу про дітей, побут, догляд за людьми старшого віку — роботу, без якої не працює жодна економіка, але яка досі не визнається як цінний ресурс.

«Ми маємо чесно назвати речі: неоплачувана доглядова праця – це наразі невидимий мотор, на якому тримається країна, але цей мотор виснажує жінок і гальмує економіку», – наголошує Марина Марченко, голова та співзасновниця «Генерації матерів Лада» 

У переважній більшості сімей саме жінка бере на себе основний обсяг доглядових обов’язків. Це означає тривалу перерву в роботі, втрату частини професійних навичок, обережне ставлення з боку роботодавців. У підсумку суспільство втрачає фахівчинь, податкові надходження і потенціал розвитку.

Тому тема економічного уповноваження жінок, зокрема матерів, більше не може чекати «кращих часів». Це питання сьогодення і виживання економіки.

Турбота як ресурс, а не покарання

Нам критично потрібна екосистема підтримки, у якій турбота не карається бідністю, залежністю чи втратою свободи. Навпаки — вона має перетворюватися на ресурс для економічної активності та лідерства.

Таку екосистему формують цілком зрозумілі й перевірені механізми: доступні садочки для дітей різного віку, групи подовженого дня і гуртки, якісні центри денного догляду, програми повернення жінок на ринок праці, навчання і перекваліфікації, а також середовище, що підтримує активну участь обох батьків у догляді за дітьми. Ці рішення не є новими — вони очевидні. Питання в їх системному і якісному впровадженні.

Безбар’єрне материнство змінює правила гри

Безбар’єрне материнство — це не лише про комфорт окремої жінки. Це про зміну суспільних правил. Коли мама з немовлям може вийти в публічний простір, скористатися транспортом, потрапити в поліклініку, кав’ярню, на навчання чи роботу без приниження і перешкод, суспільство отримує чіткий сигнал: материнство — це нормальна частина життя, а не «проблема, яку треба перечекати вдома».

Так поступово формується культура підтримки замість культури осуду. Дитячий візок у місті перестає сприйматися як завада, а стає природною присутністю нового життя.

Фінансова спроможність як умова безпеки

Економічна спроможність робить материнство менш болючим і менш небезпечним досвідом. Власний дохід, можливість повернутися в професію, запустити власну справу чи пройти навчання дають жінці опору. Фінансова стійкість зменшує вразливість до насильства, створює «подушку безпеки» для родини під час криз і повертає в активне життя тисячі професіоналок — у медицині, освіті, ІТ, креативних індустріях.

Суспільство в такому разі отримує не «втрачене покоління мам у декреті», а фахівчинь із новим досвідом, мотивацією і баченням.

Коли виграють усі

Коли матерям не ставлять бар’єрів, виграють усі. Діти ростуть у середовищі поваги й турботи. Партнери вчаться розділяти відповідальність. Громади стають живішими і стійкішими.

Суспільство, яке не карає жінку за народження дитини економічною залежністю, самотністю і втратою професійного шляху, отримує більше довіри, солідарності й ресурсів для розвитку.

Генерація матерів Лада є активною частиною Коаліція «1325 Київ». Ми готові і надалі активно долучатися до цієї роботи — через дані, навчання, методичні матеріали та впровадження практичних проєктів.

Виступ голови та співзасновниці «Генерації матерів Лада» на круглому столі «Від неоплачуваної праці до економічного лідерства: потенціал жінок у відбудові України» на круглому столі в рамках Всеукраїнської комунікаційної кампанії «1325 змінює країну», приуроченої до 25-річчя ухвалення Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека» у м. Київ.

Публікацію створено ГО «Генерація матерів Лада» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.