Збільшити шрифт:
Змінити колір:
Фото:
До найближчої події 2 дні

Після пологів змінюється все: тіло, ритм життя, гормональний фон, ролі в сім’ї. Це глибокий період трансформації — і водночас високої вразливості. Багато жінок стикаються з емоційними гойдалками, тривогою, відчуттям самотності або провини.

Разом із Тетяною Кертік, перинатальною та сімейною психологинею, “Генерація матерів Лада” підготувала для вас матеріал із техніками самопідтримки, які допоможуть вам знайти опору в складні періоди життя.

“Самопідтримка допомагає не “триматися на силі волі”, а відновлюватись. Регулярні прості дії можуть запобігти емоційному вигоранню та післяпологовій депресії”, – наголошує експертка.

Що таке техніки самопідтримки?

Техніки самопідтримки — це прості дії, які допомагають:

  • зменшити стрес після пологів
  • заспокоїти себе у складний момент
  • краще розуміти свої емоції
  • зміцнити психологічну стійкість
  • запобігти емоційному вигоранню

Це може бути 5 хвилин тиші, дихальна вправа, тепла ванна, коротка розмова з подругою або партнером, навіть просто пауза “для себе”.

Техніки самопідтримки після пологів

Моніторинг думок і емоцій (КПТ-підхід)

Це техніка з когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), що допомагає помічати автоматичні, часто самокритичні думки і замінювати їх на більш реалістичні та підтримуючі.

5 кроків моніторингу:

  1. Ситуація:
    Що сталося? Опишіть подію.
    Приклад: Дитина плакала 40 хвилин, я була з нею сама і не могла її заспокоїти.
  2. Емоції:
    Які емоції виникли? Назвіть 1–3 емоції, позначте їхню інтенсивність від 0 до 10.
    Наприклад:
  • Безпорадність — 8/10
  • Злість — 7/10
  • Сором — 6/10

Автоматичні думки:
Які думки промайнули в голові?
Приклади:

  • “Я погана мама.”
  • “Я не справляюсь.”
  • “Що зі мною не так?”

Альтернативна думка:
Що я можу сказати собі замість цього?
Приклади:

  • “Це був важкий момент, і я зробила все, що могла.”
  • “Навіть хороші мами іноді не можуть одразу заспокоїти дитину.”

Результат:
Що змінилось після вправи?
Приклад: Відчуття провини знизилось із 8/10 до 5/10. З’явилось бажання подбати про себе або звернутись до когось по підтримку.

Техніка “Зупинка думки” + заміна на підтримуючу

Це проста, але потужна техніка для зменшення впливу негативних автоматичних думок.

Як виконувати:

  1. Помічайте думку:
    “Я не справляюсь”, “Я знову все зіпсувала”, “Я слабка”.
  2. Скажіть “Стоп!”
    Уявіть знак STOP, промовте подумки або вголос: “СТОП!”. Це знижує силу думки.
  3. Назвіть її:
    “Це тривожна думка.”
    “Це не факт, а моя внутрішня тривога.”
  4. Зробіть паузу:
    Подихайте. Торкніться себе (наприклад, поклади руку на груди). Заспокойте тіло.
  5. Замінюйте фразу:
    “Я втомлена, а не погана мама.”
    “Я роблю все, що можу у складних умовах.”
    “Я маю право на паузу.”

Регулярне повторення допомагає поступово формувати нові нейронні зв’язки та зменшувати силу внутрішнього критика.

Поведінкова активація

Після пологів усе крутиться навколо дитини. Але навіть 10–15 хвилин на приємну дію повертають відчуття себе.

Приклади:

  • Душ, який приносить полегшення
  • Кава або чай із улюбленим смаком
  • 10-хвилинна прогулянка
  • 1 сторінка книжки
  • Легка фізична активність
  • Нотатка в щоденнику

Реалістичне планування і делегування

Не всі завдання однаково важливі.

Поради:

  • Виділіть “мінімум на день”: що справді потрібно зробити, а що — ні.
  • Дозвольте собі зробити “достатньо”, а не “ідеально”.
  • Делегуйте або просто не виконуйте частину справ.

План турботи про себе

Мінімум на день: сон, їжа, вода, рух, 1 річ для себе.

Наприклад: “Я сьогодні їм тричі, п’ю 2 склянки води, спробую 10 хвилин тиші без телефону”.

Контейнерування емоцій (“Сейф”)

Коли ви не можете прямо зараз прожити сильну емоцію (злість, провину, розгубленість), ця техніка дозволяє тимчасово її “відкласти”.

Як виконати:

  1. Усвідомте емоцію:
    “Я злюсь, бо втомлена. Це нормально.”
  2. Уявіть контейнер:
    Коробка, сейф, печера — образ, який викликає безпеку.
  3. Покладіть в контейнер:
    “Я складаю туди свою тривогу про те, що не справляюсь.”
  4. Закрийте:
    Уяви, як замок клацає. Емоції у безпеці.
  5. Поверніться до реальності:
    Дихай, доторкнись до себе, попий води.
  6. Пообіцяйте собі:
    “Я повернусь до цього ввечері/з психологом/у щоденнику.”

Візуалізація “внутрішнього простору”

Це коротка вправа для відновлення, коли тіло втомлене, але розуму потрібен спокій.

Кроки:

1: Зробіть паузу

Знайдіть момент, коли можна хоча б на 3 хвилини прикрити очі або подихати глибше.
Навіть якщо ви сидите з дитиною або годуєте грудьми- це можливо.

Зробіть 2–3 повільних вдихи й видихи.
Уявіть, що з кожним видихом ви трохи відпускаєте напругу.

2: Поставте собі питання

“Якби я могла зараз опинитись будь-де, то де б я хотіла бути?”

Не обмежуйте себе логікою. Це може бути реальне місце або вигадане.
Може, це дім з дитинства, берег моря, гори, затишне кафе, гамака на терасі чи просто кімната, де вас ніхто не чіпає.

3: Зануртесь у це місце

Уявіть, що ви вже там.

  • Що ви бачите?
  • Які звуки чуєте?
  • Які запахи відчуваєте?
  • Що під ногами? Яке повітря?
  • Як виглядає світло?
  • Як почувається тіло в цьому місці?

4: Побудьте там подумки

Дайте собі кілька хвилин побути в цьому місці. Уявіть, що воно “тримає” вас- без вимог, без справ. Просто спокій, безпека, підтримка.

Можна подумки сказати собі:

  • “Мені можна побути тут.”
  • “Я маю право на паузу.”
  • “Це мій внутрішній простір.”

Приклад внутрішнього діалогу:

“Я зараз на теплому пляжі. Вітер обдуває моє обличчя, я в легкому одязі. Ніхто мене не відволікає, не потребує мене. Я просто дихаю. Я є. І цього достатньо.”

Зробіть ще один глибокий вдих-видих.
Повертаючись у реальність, відчуйте, що це спокійне місце лишається з вами- всередині, до якого можна повернутись у будь-який момент.

Цю практику добре використовувати:

  • коли тривожно,
  • коли нахлинає роздратування,
  • після сліз,
  • під час грудного вигодовування або перед сном.
Поділитися:
23.07.2025 1 хв
Поділитися:
Редакторка статті:
Тетяна Кертік — перинатальна та сімейна психологиня, членкиня Національної асоціації психологів України та Асоціації когнітивно-поведінкової терапії